top of page
  • Фото автораУВ

Андрій Хір, Звір, З гір

Оновлено: 31 січ.


андрій хір дружина

Андрій Хір митець родом з Закарпаття, а саме з Ужгорода. Давно проживає у Львові разом з дружиною, теж мисткинею, вони створюють свої проєкти разом. Досліджує міфи Закрпаття та передає ці відчуття через свої роботи. Тому Ужгород йому духовно ближче. Але з часу навчання у Львіській політехніці на факультеті архітектури так і лишився у місті Лева. Окрім художника та архітектора, також є дизайнером. У 2013 році отримав премію від PinchukArtCentre 2013. Там автор заявив про себе доволі гучно, створив фреску за мотивами Ноєвого Ковчегу. Починав демонструвати свою творчість зі створення муралів, а далі перейшов на полотна.


андрій хір ковчег

Міфи та легенди, як спосіб формування


Образи, які виникали на муралах, були відображенням чогось глибинного всередині автора. На той час Андрій Хір не розумів коріння своїх робіт, але коли зацікавився етнографією все стало на свої місця. Міфологія є нашою культурою та способом сприйняття світу, який характеризує етнос та формує нас навіть сьогодні. Хоча ми цього і не помічаємо. Прості вірування та приказки мають під собою коріння та часом неочікувані змісти, а ми їх трактуємо однозначно. Щоб розібратися у цій темі достовірно Андрій Хір шукав підгрунтя в етнографічних працях, які були оформлені більше ста років тому Володимиром Гнатюком, Володимиром Шухевичем та Антіном Онищуком.


Помітний певний парадокс, який є доволі природним і вкоріненим у культуру та традиції. Виходить, що християнство тісно переплетено з архаїчними персонажами.

Так існування мавок, упирів, чорнокнижників ніяк не заважає місцевим ходити до церкви та звертатися до Бога. Різниця між міфом та реальністю, демонічним і божественним зовсім не чітка. У стародавніх віруваннях вважається, що Бог та Чорт створювали світ разом та доповнювали одне одного. Вони не були антагоністами, а скоріш друзями.



Андрій Хір розвивав своє мистецтво послідовно, всі його роботи перетікають одна в одну та пов’язані між собою. Спочатку на підсвідомості з’являлися демонічні персонажі. Потім автор став додавати власний текст і переніс його на передній план. А вже далі звернувся до прислів'їв. Так роботи стали цілісними. Художник наголошує, що текст є основою, а малюнок доповненням. Його картини це ілюстрація сенсів.


Сталі вирази, якось утворилися у свідомості наших предків і дійшли до сьогодення. Якщо подивитися на певні прислів’я не метафорично, а прямолінійно виникає багато питаннь. Наприклад, навіщо хтось носив гадюку за пазухою або камінь на шиї. Ми сприймаємо їх більш абстрактно, але вони все ж таки мали реальні витоки. Вирази утворювалися за певною логікою, але нажаль зараз ці логічні ціпки вже втрачено. Тому дослідження міфів, легенд та прислів’їв допоможе зрозуміти психологію, спосіб мислення, логіку прийняття рішень у певних регіонах.



Андрій Хір “Забобони”


Одним з підсумків дослідження митцем міфології став проєкт «Забобони». У контексті цього проєкту було створено арт-бук. Він має чотири розділи: духи, мерці, непрості та світ. Кожен розділ класифікує ці вірування та розкриває певні міфологічні сутності. Розділ духи, ілюструє померлі душі, що залишилися на землі, щоб спокутувати гріхи. Непрості, в свою чергу, це посередники між світом духів та людей. Що цікаво у кожному селі вони свої. А світ це вже духи природи у вигляді флори та фауни.


На прикладі непростих, а саме “Мавок” або “Нявок” можна побачити, як втрачається первинна інтерпретація. У маскультурі нявки, це красиві та сексуальні жінки. Насправді вони не мають спини, тому сзаду у них видно нутрощі. Так іноді ми втрачаємо певні культурні коди через масмедіа і це перетворюється на вже зовсім інші штучні уявлення. Це добрий приклад симулякру. З іншого боку, якщо в мультику «Мавка. Лісова пісня» все було по справжньому, то це наробило би дітям психічне порушення.


На цей час автор займається дослідженням чорного кольору та проводить лекції на цю тему. З його роботами ви можете ознайомитися ТУТ


Більше в нашому телеграм каналі:


75 переглядів

Comments


Commenting has been turned off.
bottom of page