Дмитро Молдованов художник з Миколаївщини, працює у жанрі наїв. Свої страхи та сильні емоції перетворює у картини. Малювання є для нього в певному сенсі терапією. Через полотна залучає глядачів у світ сильних емоцій. На більшості картин зображені тварини, зокрема тигри. Тварини йому подобаються, але це має й певний підтекст, про який поговоримо згодом.
Що таке наївне мистецтво?
Печерний живопис, в принципі, можна вважати наївом. Жанр існував завжди. Такі картини малювали художники без академічної освіти. Вони не мали грошей, статусу, щоб навчатися, але не малювати не могли. Формування як жанру відбулося у 19 столітті. Народні картини сприймалися, як чисте мистецтво без політичної, матеріальної або іншої заангажованості. Зображення відносили до кітчу, примітивізму та наїву. Грань між поняттями дуже розмита, здебільшого вони просто доповнюють одне одного.
Як зрозуміти, що перед вами картина у жанрі наїв:
відсутність перспективи;
ніякого 3D, а точніше прийомів, які додають зображенню об'єм (тіні, бліки і тд);
не правильні пропорції;
ніякого реалізму.
Є одна цікава закономірність, яскраві представники цього жанру починали малювати доволі запізно. Найвідоміший представник Анрі Русо взявзя за писання картин у 49 років, Мокарраме Ганбарі у 61 рік, а Пелагея Райко у 69. Розквіт наївного мистецтва спонукав Поля Гогена та Пабло Пікассо до спрощення форм. В наш час стати художником у жанрі наїв може кожен, для цього не треба мати профільну освіту або бути пенсіонером. Є всі шанси виставлятися в галереях та бієналє.
Дмитро Молдованов коротка біографія
Народився у 1967 році на Миколаївщині. Батько Іван брав участь у війні, за професією будівельник, загинув в аварії в 1972 році. Мати Бісектриса, інженер-будівельник, виростила Дмитра і його брата самотужки. В дитинстві не бачив себе, як художника. Хотів бути капітаном або мандрівником. Потім вступив до художньої школи і там розкрилася любов до малювання. Творча та дружня атмосфера надихала. Одразу вчили малювати фарбою на великому полотні, без ескізів. Так малює і дотепер.
Хотів поступати далі на художника в Брянськ, але туди не взяли, довелося йти до армії. Зміг вступити до Одеського художнього училища імені Грекова. Конкурс був 20 людей на 1 місце. Через два місяці Молдованова відрахували. Тому закінченої освіти не має, більшість технік опановував сам.
Працювати любить за містом. Тому придбав хатку в невеликому рибацькому селі Прутине, біля заповідника Ольвія у Миколаївській області. На малювання тигрів надихнув Гоген. Місце розташування майстерні пов’язане з тиграми. Як відомо з історичних джерел, тигри проживали в центральній та південній частині України. Зі зміною клімату та похолоданням у центральній зоні мігрували на південну степову — Таврію. Проживали на тих територіях саме каспійські тигри. Це відомо через згадку у «Повчанні» Володимира Мономаха. Цей історизм надихає Молдованова працювати біля Ольвії.
Саме тигрів почав малювати після замовлення розпису стіни з картини Далі «Сон, викликаний польотом бджоли навколо граната, за секунду до пробудження». Йому подобається грація та сила тигрів. Вважає себе на половину самоучкою. Багато від життя не потребує, щоб вистачало на тарілку борщу та утримання комуналки. Любить джаз, а саме імпровізації в ньому. Вважає, що краса в простоті і що справжній художник повинен впливати на емоційний стан глядача. З чим добре справляється у своїх картинах.
Дмитро Молдаванов картини
Кожна тварина на полотні несе в собі певний символізм. Тигри — це агресія, леви —благородство та сили добра. З 2014 року роботи художника пов'язані з темою війни. Тепер ведмеді на картинах символ рашистів. Ведмідь є звіром великим та безпощадним. Доволі яскрава та сильна ілюстрація це гієна, яка випускає з рота фосфорні снаряди. Геєнна вогняна, враження від перших вибухів. Щодо жирафів, то це розум і елегантність, ворони передвісники біди. Для Молдованова тварини дуже зручні та зрозумілі символи.
Фото Анастасія Міляєва
У 2015 році створив праці у циклі «Ім'я мого страху», на це його наштовхнула фраза «Дай ім'я своєму страху і він втратить над тобою владу». Тому часто страшні речі зображає саме так. Наївне мистецтво має сильний контраст між темою зображення, кольорами та формами, це викликає сильні емоційні враження. Картини дозволяють проаналізувати свої відчуття, навколишній світ, прожити певний досвід та відпустити його. Раджу відвідувати виставки у галереях, бо мистецтво виконує функції катарсису та дозволяє зняти напругу.
Подивимось на картину з ведмедем. Намальована під час пандемії. З газет Дмитро Іванович побачив історію, як одна божевільна жінка не витримала напруги та підпалила себе. Цей образ засів у голові художника і сильно вразив, але на самій картині зображена не вона. На полотні головна героїня палає від закоханості у людину або у життя. Але позаду нависає страшний рок у образі ведмедя, який вона ще не бачить. Є одна деталь, яка присутня і в інших картинах, це шматки шпалер. Якось Молдованов зайшов у покинуту хату і побачив у дірки килима візерунок шпалер. Тепер періодично використовує цю деталь у своїх картинах.
Повномасштабне вторгнення зутрів у селі Прутине, туди вже наступала колона військ. Місцеві разом з військовими будували барикади. Але на щастя колона туди не пішла. Картина «Чути вовків» дуже дорога художнику, бо коли він її писав то вже прощався з життям. Самі олені — це тяжкість очікування. Війну порівнює з вічною боротьбою добра і зла. Продовжує плідно працювати, його творчість допомагає пережити цю жахливу реальність: «Останні картини писати мене спонукало не лише особисте бажання, а й відчуття, що я повинен».
Дивіться авторську екскурсію Дмитра Молдованова, щоб краще зрозуміти його творчість
Більше в нашому телеграм: