Книгу Володимира Винниченка «Рівновага» я придбала видання «Vivat», бо вона мала красиве оформлення. Там вийшла серія української класики, представлена у яскравих кольорах і з поясненнями. Привернула увагу на полиці, пройти повз такої книги було неможливо. В ній здебільшого розкривається тема життя в еміграції. Для мене така тематика ну зовсім не актуальна. Але для багатьох зараз навпаки. З дослідницької точки зору дуже цікаво. До того ж Винниченко пройшов якось повз мене до цього. Це треба було виправляти.
Хто такий Винниченко?
Володимир Винниченко очолював перший український уряд у 1917 році і директорію УНР. Був автором 4х універсалів, останній з яких і проголосив Україну самостійною, вільною, суверенною державою українського народу. Створював декларації та законодавчі акти Української Народної Республіки. У нас було таке гарне навчання у школі, що навіть при здачі, ЗНО, я думала, що автор «Федька Халамидника» та голова уряду УНР це різні люди. В нас не проводили паралелей ні на уроках історії ні літератури. Сподіваюсь навчальні підходи вже змінилися.
Володимир Кирилович був не дуже приємною людиною зі складним характером. Тому мав постійні суперечки з сучасниками. Через це деякі його твори, як і «Рівновага», спершу публікувалися російською. Це було обумовлено ворожнечею з українськими журналами, критиками, видавцями та публікою. Оскільки він радикально змінив напрямок своїх поглядів, цнотлива українська публіка початку 20го століття бачила тільки збочення, аморальність і виправдання проституції.
Винниченко був переконаний у своїй геніальності, на людей дивився дещо зверхньо, на компроміси не йшов. Для свого часу мав доволі революційні погляди. З дружиною практикував вільні стосунки, був натуристом (нудистом), притримувався фрукторіанської дієти, був веганом та сироїдом.
Я не хочу детально зупинятися на біографії Винниченка, бо це далеко та надовго. Якщо хочете дізнатися більше, то подивіться випуск на каналі «Історія без міфів».
Читати чи не читати «Рівновага» Володимира Винниченко?
Книга, як і сам автор, суперечлива. Сто років тому, вона була шоковою терапією для читачів. Адже Винниченко любить випробовувати людську мораль. Все почалося з роману «Чесність з собою», він є ключовою філософією автора тих років. Якщо просто, «Чесність з собою» означає: роби, що хочеш, доки тебе не мучать докори сумління. Критики та читачі не оцінили таку мораль, бо в цій площині можна виправдати будь-яке насильство та аморальність. Але Винниченко мав на увазі цілісність через гармонію раціонального та емоційного компонентів, тобто розуму та почуттів. Всі свої емоційні пориви застосовувати раціонально. Також він відкидав домінуючі християнські цінності та консерватизм з патріархатом.
Його критикують за те, що він різко виказує свої ідеї, як істину. І не міркує разом з читачем, як воно буде. Але світ не чорно білий. Тому всі герої так легко роблять теоретичні висновки, але на практиці вони загалом не працюють. Бо життя складніше ніж іноді здається. Через зарозумілість, Винниченко був впевнений, що йому відкриті всі істини, все вже зрозуміло і відомо. Але вважають так не всі.
У романі Володимир Винниченко «Рівновага» зображено життя богеми, творчі та політичні суперечки. Роман розкриває проблематику емігрантського середовища в Парижі перед першою світовою війною. Париж там не місто романтики, а навпаки, воно не привітне і сіре.
Головна ідея роману виказується персонажем alter ego автора:
«Називайте революцією, реакцією, капіталізмом, соціалізмом. Як хочете. А від рівноваги не втечете. Як хто-небудь тут заплакав, то хтось там уже засміявся. Один здихає, зате інший родиться. Не можна — рівновага».
«Все поривається до неї, до рівноваги… Ось ми, наприклад, емігранти:. Видерли у нас шматок так званої душі, позбавили громадського життя, утворили порожнечу по однім боці, ми і схиляємося в інший. А як природа не любить спокою і надмірного відхилення, то і заповняє нам порожнечу — кому картами, кафе, вином, коханням, кому Богом, кому сатаною»…
Винниченко випробовує своїх персонажів через взаємини один з одним, життєві обставини. Його сильні та слабкі персонажі шукаючи рівноваги або рятуються і приходять у гармонію або гинуть. Така його філософія. Винниченко не цурається говорити про легалізацію проституції та сексуальні збочення. На початку двадцятого століття це було занадто, адже навіть зараз в нашому суспільстві точаться дискусії щодо легалізації проституції.
Якщо вас цікавить література почтатку 20 століття, філософські роздуми та провокативні ідеї, думаю вам сподобається ця книга. Якщо ви будете читати книгу видавництва Vivat, анотацію гортайте після прочитання, а не до, бо там спойлери.